Аліменти в Німеччині – Таблиця і як отримати аліменти

Розлучення або окреме проживання не звільняють батьків від відповідальності перед дитиною. У Німеччині діє чітка і досить справедлива система аліментів (Unterhalt), яка регулює, хто, скільки і коли повинен платити.

Правова основа – Принцип утримання родичів та закон про аліменти

В основі німецького Unterhaltsrecht лежить принцип: батьки зобов’язані забезпечувати своїх дітей – незалежно від того, чи живуть вони разом, чи ні. Це закріплено в Цивільному кодексі Німеччини (§§ 1601-1615 BGB).

На практиці це означає:

• Той з батьків, з ким живе дитина, забезпечує її доглядом та житлом.
• Другий з батьків вносить грошову частину – аліменти (Barunterhalt).

Потреба (Bedürftigkeit) та платоспроможність (Leistungsfähigkeit)

Щоб призначити аліменти, суд або Jugendamt оцінюють два критерії:

1. Потреба дитини – чи є у неї реальні витрати на харчування, одяг, житло та освіту.
2. Платоспроможність батьків – скільки він заробляє і скільки коштів йому потрібно для власного проживання.

Якщо дохід невисокий, застосовується так званий Selbstbehalt – сума, яку людина може залишити собі (у 2025 році – близько 1 450 євро для працюючих).

Два головні види аліментів: На кого і кому належать виплати?

У німецькій системі сімейного права існує два основні види аліментів – на дитину та на чоловіка/дружину. Обидва регулюються законом, але пріоритет завжди залишається за дітьми: їхнє забезпечення стоїть на першому місці.

Аліменти на дитину (Kindesunterhalt) – абсолютний пріоритет

Той з батьків, з ким живе дитина, покриває витрати на житло, їжу та повсякденні потреби. Другий з батьків зобов’язаний вносити грошову частину – щомісячний платіж, розрахований за таблицею Düsseldorfer Tabelle.

Розмір залежить від таких показників, як:

• доходу платника;
• віку дитини;
• кількості дітей.

У 2025 році мінімальні суми залишаються на рівні від близько 480 євро для дітей молодшого віку до близько 640 євро для підлітків. Якщо дохід вищий за середній, виплати можуть бути помітно більшими.

Аліменти на чоловіка/дружину (Ehegattenunterhalt) – підтримка під час та після розлучення

Другий тип аліментів стосується подружжя. Поки шлюб офіційно не розірвано, діє обов’язок допомагати один одному фінансово. Це називається Trennungsunterhalt – підтримка під час окремого проживання.

Перегляньте подібні:
Шаблон резюме німецькою мовою для працевлаштування

Після розлучення суд може призначити nachehelicher Unterhalt – виплати колишньому чоловікові/дружині, якщо він/вона об’єктивно не може забезпечувати себе сам/сама. Наприклад:

• один із подружжя тимчасово не працює, тому що доглядає за дитиною;
• дохід значно нижчий, ніж у другого;
• є проблеми зі здоров’ям або працездатністю.

Хто і до якого віку має право на аліменти?

Право дитини на аліменти в Німеччині закріплене законом і діє доти, доки вона не може забезпечувати себе сама. Зазвичай це:

• до 18 років – для неповнолітніх дітей, незалежно від того, чи живуть батьки разом;
• до 25 років – якщо дитина навчається в університеті, технікумі або проходить професійне навчання (Ausbildung);
• у виняткових випадках – довше, якщо дитина має інвалідність і не здатна працювати.

Важливо: якщо дитина повнолітня і живе окремо, аліменти все одно виплачуються, але обоє батьків беруть участь в утриманні, виходячи зі своїх доходів.

Як розрахувати аліменти на дитину? Інструкція з Дюссельдорфською таблицею

Розмір аліментів у Німеччині орієнтується на DT_2025_Neufassung-m-geaenderter-Fussnote – офіційний перелік, який переглядається щороку. У ньому легко побачити, скільки повинен платити один з батьків, виходячи зі своїх доходів та віку дитини.

Визначення чистого доходу платника

Спочатку потрібно визначити чистий щомісячний дохід того, хто платить аліменти.
До розрахунку беруться всі регулярні доходи: зарплата, премії, підробіток, пенсія і навіть оренда нерухомості – за вирахуванням податків, соцвнесків та обов’язкових витрат (наприклад, внесків на медичну страховку).

Знаходимо потрібний рядок у Дюссельдорфській таблиці за доходом та віком

Після того як відомий чистий дохід, відкриваємо таблицю.
Наприклад: якщо дохід становить близько 2500 євро, а дитині 10 років, то за таблицею 2025 року сума аліментів – приблизно 590 євро на місяць.

Для молодших дітей сума нижча, для підлітків – вища. Таблиця ділиться на вікові групи:

• до 5 років,
• 6-11 років,
• 12-17 років,
• від 18 років і старше.

Врахування дитячої допомоги (Kindergeld)

Дитяча допомога (Kindergeld) виплачується тому з батьків, з ким живе дитина. При розрахунку аліментів вона зараховується наполовину, тобто половина допомоги віднімається від суми аліментів.

Приклад: якщо за таблицею виходить 590 євро, а Kindergeld становить 250 євро, то батько, що платить, перераховує 590 – 125 = 465 євро.

Перевірка на Selbstbehalt – що має залишитися у платника

Ніхто не зобов’язаний платити аліменти, позбавляючись коштів на власне проживання. Тому діє так званий Selbstbehalt – мінімальна сума, яка повинна залишатися у платника.

У 2025 році вона становить:

• 1450 євро на місяць – для працюючих,
• 1200 євро – для безробітних.

Якщо після виплати аліментів людина опускається нижче цієї межі, сума може бути зменшена або тимчасово перерахована.

Дюссельдорфська таблиця не закон, а рекомендація для судів. Однак на практиці саме за нею рахують майже всі адвокати та Jugendamt (служби у справах молоді).

Особливі випадки: Додаткові (Mehrbedarf) та спеціальні (Sonderbedarf) витрати

Крім регулярних аліментів, у Німеччині існують додаткові витрати на дитину – це те, що не входить до звичайної суми за таблицею.

Mehrbedarf (постійні додаткові витрати) – це витрати, які регулярно повторюються і вважаються необхідними для розвитку дитини. Наприклад:

• плата за дитячий садок, якщо він не безкоштовний;
• заняття спортом, музика, логопед, репетитор;
• витрати на шкільні обіди або проїзд.

Зазвичай такі витрати діляться між батьками пропорційно до їхніх доходів. Тобто якщо мама заробляє більше, вона покриває трохи більшу частину витрат, і навпаки.

Sonderbedarf (разові особливі витрати) – це непередбачені та великі витрати, які складно заздалегідь спланувати. Наприклад:

• дороге лікування або стоматологія,
• купівля ноутбука для школи,
• шкільна поїздка за кордон.

Щоб такі витрати визнали «особливими», вони мають бути обґрунтованими та несподіваними. Краще заздалегідь обговорити їх письмово або через Jugendamt – це допомагає уникнути конфліктів.

Аліменти при поперемінному проживанні (Wechselmodell): як проводяться розрахунки?

Модель Wechselmodell означає, що дитина проводить приблизно порівну часу з обома батьками – наприклад, тиждень у мами, тиждень у тата. На перший погляд здається, що в цьому випадку ніхто нікому нічого не винен, але на практиці все трохи складніше.

Якщо доходи батьків приблизно однакові, вони дійсно можуть просто ділити витрати навпіл – на житло, їжу, одяг, гуртки тощо.
Але якщо доходи суттєво відрізняються, той, хто заробляє більше, все одно зобов’язаний компенсувати частину витрат, щоб дитина жила в рівних умовах в обох будинках.

При розрахунку враховується:

• дохід кожного з батьків;
• скільки часу дитина фактично проводить з кожним;
• хто оплачує які витрати безпосередньо (одяг, їжу, гуртки тощо).

У підсумку суд або Jugendamt визначають справедливу суму, щоб у дитини не було перекосів у рівні життя між двома сім’ями.

Аліменти на чоловіка/дружину (Ehegattenunterhalt): коли і кому вони належать?

У Німеччині принцип простий: після розлучення кожен відповідає за себе, але бувають ситуації, коли один із подружжя дійсно потребує тимчасової підтримки. Саме для цього й існують аліменти на чоловіка/дружину (Ehegattenunterhalt).

Види аліментів між подружжям

1. Trennungsunterhalt – виплати під час окремого проживання, до розлучення.
   Навіть якщо подружжя вже живе окремо, але шлюб офіційно не розірвано, більш забезпечений партнер зобов’язаний допомагати фінансово.

Наприклад: чоловік заробляє 4000 євро, дружина після народження дитини не працює. Поки триває «рік окремого проживання» (Trennungsjahr), він повинен підтримувати її матеріально.

2. Nachehelicher Unterhalt – аліменти після розлучення.
   Це вже не автоматичне право. Щоб їх призначили, потрібно довести, що без допомоги другої сторони людина не може самостійно забезпечити себе.

Що робити, якщо аліменти не платять? Як оформити та стягнути

Якщо один з батьків перестав платити аліменти, діяти потрібно одразу. У Німеччині є конкретна процедура, яка дозволяє офіційно оформити стягнення та отримувати гроші для дитини.

Отримання юридичного титулу (Unterhaltstitel)

Щоб стягнення аліментів стало офіційним, потрібен документ – Unterhaltstitel. Він фіксує розмір та зобов’язання платити, і стає підставою для примусового стягнення, якщо один з батьків не виконує свої зобов’язання.

Добровільне зобов’язання через Jugendamt

Зазвичай процес можна розпочати через Jugendamt. Тут один з батьків може підписати добровільне зобов’язання про виплати. Це найпростіший спосіб закріпити суму аліментів, не йдучи одразу до суду. Jugendamt допомагає правильно оформити документи та перевіряє дохід батьків, щоб розрахунок був справедливим.

Судове рішення або нотаріальне засвідчення

Якщо добровільно домовитися не вдається, наступний крок – це суд або нотаріус. Суд оцінює доходи батьків та потреби дитини, встановлює точну суму аліментів. Після винесення рішення документ стає обов’язковим до виконання. У разі затримок можна звертатися до виконавчої служби (Vollstreckung), яка примусово стягує заборгованість.

Допомога від Відомства у справах молоді (Jugendamt) та встановлення опіки (Beistandschaft)

Коли один з батьків перестає платити аліменти, важливо не чекати місяцями і не сподіватися, що ситуація «якось вирішиться». У Німеччині цим можна зайнятися офіційно – через Jugendamt. Це не просто соціальна служба, а установа, яка реально допомагає захистити інтереси дитини.

Що дає Beistandschaft

Оформлення Beistandschaft – добровільне, але дуже корисне рішення. Воно означає, що Jugendamt бере на себе юридичний супровід аліментів: допомагає визначити суму виплат, стежить за регулярністю надходжень і, за необхідності, подає документи до суду.

Таке представництво особливо зручне, якщо спілкування з іншим з батьків ускладнене, а самостійно розбиратися з документами та бюрократією складно.

Як це працює на практиці

Після подання заяви співробітник Jugendamt стає офіційним представником дитини в питаннях аліментів. Він:

• готує розрахунок суми виплат за встановленими нормами (орієнтуючись на Düsseldorfer Tabelle – таблицю, за якою розраховують аліменти в Німеччині);
• надсилає запит другому з батьків з пропозицією підписати угоду;
• при відмові – допомагає звернутися до суду або передати справу судовому виконавцю.

Jugendamt не просто оформлює папери – він контролює, щоб гроші дійсно надходили, і допомагає стягнути заборгованість, якщо виплати припинилися.

Багато батьків бояться звертатися до Jugendamt, думаючи, що потім «все стане тільки гірше». Насправді, відомство діє нейтрально: його мета – не покарати, а забезпечити дитині те, що їй належить за законом.

При цьому послуги Jugendamt безкоштовні, а заяву можна подати навіть онлайн або під час особистого візиту.

Примусове стягнення аліментів (Zwangsvollstreckung) через судового пристава

Іноді розмови, листи та нагадування не допомагають – аліменти все одно не платять. У цьому випадку залишається варіант, який у Німеччині дійсно працює – примусове стягнення через судового пристава (Gerichtsvollzieher).

Коли підключається судовий пристав

Якщо у вас уже є юридичний документ, що підтверджує право на аліменти – Unterhaltstitel, Jugendamt або адвокат можуть подати заяву про примусове стягнення. Після цього справа передається приставу, який отримує право стягувати борг безпосередньо – без додаткових судів та умовлянь.

Що може зробити пристав

Пристав має досить широкі повноваження. Він може:

• накласти арешт на заробітну плату – гроші утримуються роботодавцем і перераховуються вам автоматично;
• заблокувати банківський рахунок боржника та списати потрібну суму;
• описати майно, якщо борг зростає і виплати не надходять;
• за необхідності ініціювати перевірку доходів та власності.

Все це відбувається офіційно, за рішенням суду або на підставі виконавчого документа.

Як це виглядає на практиці

Найчастіше пристави починають із запиту до роботодавця – і вже з найближчої зарплати частина коштів йде на покриття боргу. Якщо людина працює неофіційно або приховує доходи, можуть перевірятися банківські операції, рахунки, автомобілі і навіть майно, зареєстроване на її ім’я.

Найважливіше – не затягувати. Чим раніше починається процедура стягнення, тим вищий шанс повернути гроші. Jugendamt або адвокат допоможуть оформити заяву, а витрати на виконання часто можна включити в суму боргу.

Державна підтримка: що робити, якщо платник не може або не хоче платити

Іноді аліменти не вдається отримати навіть після всіх спроб – людина ховається, не працює офіційно або просто відмовляється платити. У таких ситуаціях у Німеччині можна розраховувати на допомогу від держави – через систему авансових аліментів (Unterhaltsvorschuss).

Авансові аліменти від держави (Unterhaltsvorschuss): умови, розміри та процес отримання у 2025 році

Unterhaltsvorschuss – це гроші, які тимчасово виплачує держава замість одного з батьків, який не виконує свої зобов’язання. Ці виплати оформлюються через Jugendamt за місцем проживання дитини.

Розмір виплат у 2025 році залежить від віку дитини:

• до 5 років – близько 230 євро на місяць,
• від 6 до 11 років – приблизно 310 євро,
• від 12 до 17 років – до 410 євро,
• якщо дохід одного з батьків, з яким живе дитина, не перевищує певний поріг.

Заява подається до Jugendamt: потрібно заповнити форму, надати свідоцтво про народження дитини, підтвердження проживання та документи, що показують, що аліменти не надходять.

Хто має право на Unterhaltsvorschuss і як довго його виплачують?

Цю допомогу може отримувати будь-який з батьків, який реально несе всі витрати на дитину і не отримує допомоги від другого.

Раніше діяло обмеження – максимум шість років виплат, але тепер його скасували.

Unterhaltsvorschuss виплачується до досягнення дитиною 18 років, за умови, що вона навчається і не заробляє самостійно.

Чи зобов’язаний другий з батьків повертати державі ці гроші?

Так. Unterhaltsvorschuss – це не «подарунок», а тимчасова заміна реальних аліментів.

Jugendamt виплачує гроші дитині, а потім вимагає їх повернення від того, хто ухилявся від виплат.

Якщо боржник не платить добровільно, борг передається до служби примусового стягнення, і сума поступово утримується із зарплати, податкового повернення або банківського рахунку.

Що робити, якщо один з батьків живе за кордоном

Після розставання життя часто складається в різних країнах: один з батьків залишається в Німеччині, інший виїжджає – наприклад, в Україну, Польщу чи Чехію. Це не скасовує обов’язок платити аліменти. Просто процес стягнення стає трохи складнішим, але все ж цілком реальним.

Як стягнути аліменти, якщо платник живе в Україні або іншій країні ЄС

Якщо один з батьків живе в іншій країні, німецьке рішення про виплату аліментів не втрачає сили. Німеччина бере участь у міжнародних угодах, які дозволяють стягувати гроші навіть за кордоном.

Для країн Євросоюзу діє принцип: рішення німецького суду визнається автоматично. Тобто, якщо в Німеччині вже винесено постанову про аліменти, її можна безпосередньо виконати в іншій країні ЄС – наприклад, через місцеву виконавчу службу.

Країна не входить до ЄС

Якщо йдеться про країну, яка не входить до ЄС, наприклад про Україну, процедура йде по лінії міжнародної правової допомоги. Заява подається до Bundesamt für Justiz https://www.bundesjustizamt.de/ і вже німецькі органи надсилають документи партнерам за кордоном. Там справа розглядається за місцевими правилами, але на основі вашого німецького рішення.

Головне – мати на руках документ, що підтверджує право на аліменти: рішення суду, нотаріальна угода або офіційний титул Jugendamt. Без нього стягнення буде неможливим.

Визнання та виконання іноземних рішень у Німеччині

Буває і навпаки – рішення про виплату аліментів виносилося за кордоном, наприклад, в Україні чи Польщі. Щоб воно мало юридичну силу в Німеччині, його потрібно офіційно визнати.

Це можна зробити через той самий Bundesamt für Justiz або безпосередньо в німецькому суді. Після визнання рішення стає рівним німецькому: можна звертатися до судового пристава, арештовувати рахунки або утримувати гроші із зарплати.

Процес займає час, особливо якщо документи потрібно перекладати, але результат вартий того – після визнання іноземне рішення починає діяти в німецькій системі без обмежень.

FAQ – Часті запитання про аліменти в Німеччині

Чи можна стягнути аліменти «заднім числом»?

Так, але тільки якщо ви заздалегідь офіційно вимагали виплату аліментів. У Німеччині аліменти не нараховуються автоматично – потрібно письмово повідомити другого з батьків, Jugendamt або подати заяву до суду. День, коли вимога була пред’явлена, вважається точкою відліку. Тобто, якщо ви подали запит у січні, але справа тягнулася до березня – гроші повинні виплатити з січня.

Що таке Mangelfall (недостатність коштів) і як визначається порядок виплат

Іноді у платника просто немає достатньо грошей, щоб платити аліменти в повному обсязі. У таких випадках діє правило Mangelfall. Суд оцінює, кому виплати найважливіші – зазвичай пріоритет завжди за дітьми. Платнику при цьому залишають мінімум на життя (Selbstbehalt), щоб він міг оплачувати житло, їжу та базові потреби. Все, що залишається понад це, йде на аліменти.

Фіктивний дохід (fiktives Einkommen) – що це і коли суд враховує

Якщо один з батьків навмисно занижує свій дохід або не працює на повну ставку, суд може взяти за основу потенційний заробіток, а не те, що реально надходить на рахунок. Тобто навіть якщо людина працює на мінімалці, суд може враховувати суму, яку вона могла б отримувати за своєю кваліфікацією та досвідом. Це робиться для того, щоб дитина не постраждала через хитрощі платника.

Чи можна відняти сплачені аліменти з податків

У Німеччині частину аліментів можна враховувати при податках, але це не означає, що вони повертаються безпосередньо. Їх можна оформити як особливі витрати (Sonderausgaben) або через схему Realsplitting, якщо колишній чоловік/дружина згоден/згодна і правильно оформлено через податкову. На практиці це допомагає знизити податкове навантаження, але точна сума залежить від доходів та конкретної ситуації. Консультація з податковим фахівцем (Steuerberater) тут дуже допомагає.