Розлучення в Німеччині – Як розлучитися, скільки коштує, як подати на розлучення

Розлучення в Німеччичині – серйозний юридичний крок, який вимагає часу, документів та розуміння місцевих правил. Багато хто запитує, як розлучитися в Німеччині, з чого почати і скільки коштує розлучення. Особливо актуальне це питання для українців, жінок та біженців, а також для тих, хто отримує соціальну допомогу. У цій статті ви дізнаєтеся, як проходить процедура, які документи потрібні та на що звернути увагу, щоб розлучення в Німеччичині пройшло спокійно і без зайвих витрат.

Процес розлучення в Німеччині

Багато хто, хто живе в Німеччині, стикається з розлученням не тільки як з особистим, а і юридичним випробуванням: інші закони, інша мова, інший порядок. Розібратися, як все влаштовано, допомагає розуміння системи – крок за кроком.

Підготовка до розлучення

Рік окремого проживання (Trennungsjahr)

У Німеччині не можна просто так взяти і подати на розлучення. Перш ніж суд розгляне справу, потрібно прожити один рік окремо – це обов’язкове правило. Його сенс у тому, щоб переконатися, що рішення остаточне, а не прийняте зопалу.

Окреме проживання не завжди означає, що хтось одразу виїжджає. Багато пар залишаються під одним дахом, особливо якщо є спільні діти або орендоване житло, яке складно розірвати. Головне – вести повністю окреме життя:

Документування дати початку окремого проживання

У німецькому сімейному праві важливо не просто сказати, що ви «розійшлися», а довести, коли саме це сталося. Суду потрібна конкретна дата – з неї починається відлік того самого Trennungsjahr.

Прискорене розлучення (Härtefallscheidung)

Іноді чекати цілий рік до офіційного розлучення просто неможливо. Закон у Німеччичині допускає винятки – це так зване прискорене розлучення за особливих обставин (Härtefallscheidung).

Воно застосовується, коли подальше спільне життя вважається неможливим або небезпечним для одного з подружжя. Наприклад, якщо в сім’ї відбувалося насильство, постійні погрози, серйозні образи, алкоголізм або інші ситуації, коли проживання разом більше не можна вважати прийнятним.

Угода про наслідки розлучення (Scheidungsfolgenvereinbarung)

Коли пара вирішує розійтися, залишається безліч питань: хто залишиться в квартирі, як поділити майно, кому дістанеться автомобіль, як спілкуватимуться з дітьми. Щоб не перетворювати це на затяжний судовий процес, у Німеччині можна укласти Scheidungsfolgenvereinbarung – письмову угоду, де сторони самі домовляються про ключові моменти.

Цей документ можна оформити в нотаріуса, і він матиме юридичну силу. У ньому фіксуються домовленості щодо аліментів, майна, кредитів, догляду за дітьми і навіть прізвища після розлучення.

Медіація

Якщо домовитися не вдається, в Німеччині часто вдаються до медіації – це свого роду посередництво між подружжям.

Нейтральний медіатор (зазвичай юрист або психолог) допомагає сторонам обговорити спірні питання і знайти компроміс, який влаштує обох.

Перегляньте подібні:
Шаблон резюме німецькою мовою для працевлаштування

Подача заяви про розлучення (Einreichung des Scheidungsantrags)

Коли сімейна пара вирішує розлучитися в Німеччині, першим ділом потрібно офіційно подати заяву до суду. У ній вказують усі основні дані про шлюб: коли він був зареєстрований, чи є діти, спільне майно і, якщо потрібно, причини розлучення.

Навіть якщо ви з чоловіком/дружиною повністю згодні, подача заяви – це не просто папірець, а формальний старт процесу. Суд повинен повідомити другого з подружжя, перевірити документи і переконатися, що всі формальності дотримані.

Обов’язкова участь адвоката (Anwaltszwang)

У Німеччині не можна подати на розлучення самостійно – обов’язковий адвокат. Він допоможе правильно оформити документи, щоб суд не повернув заяву через помилки, і стежить, щоб права обох сторін були дотримані.

Навіть якщо все узгоджено, адвокат допомагає оформити угоди щодо дітей та майна так, щоб потім не виникло проблем. По суті, він робить процес трохи простішим і безпечнішим, особливо якщо ви робите це вперше.

Судові витрати

Розлучення в Німеччичині завжди пов’язане з витратами на суд та адвоката. Навіть якщо все йде спокійно, сума зазвичай розраховується від вартості спільного майна та доходів подружжя.

Приклад: при стандартному розлученні з помірним майном і без суперечок про дітей загальні витрати можуть становити від 1 500 до 3 000 євро.
Якщо є спірні питання, витрати зростають – наприклад, за експертизи, медіацію або додаткові юридичні послуги.

Вирівнювання пенсійних прав (Versorgungsausgleich)

Коли подружжя розлучається, пенсійні права теж діляться. Система Versorgungsausgleich автоматично розраховує, скільки кожен з подружжя накопичив за роки спільного життя, і вирівнює частки.
Практично це означає, що частина майбутньої пенсії того, хто більше заробляв і робив внески, може бути передана іншому з подружжя.
Особливо важливо враховувати це, якщо один з подружжя не працював або працював неповний день. Заздалегідь зрозуміти, як це працює, допомагає уникнути неприємних сюрпризів при виході на пенсію.

Скільки коштує розлучення

Розлучення завжди пов’язане з витратами, і сума залежить від того, наскільки складна справа: чи є спільне майно, діти, чи потрібна медіація або переклад документів.

• Судові витрати зазвичай становлять від 1 500 до 3 000 євро, але точна сума залежить від доходу та майна подружжя.
• Адвокат є обов’язковим, без нього заяву не приймуть.
• Іноді додаються витрати на експертизи, переклад документів та послуги медіатора.

Краще знати приблизні витрати заздалегідь, щоб не було неприємних сюрпризів.

Розлучення в Німеччині для іноземців

Іноземці мають ті самі права на розлучення, що й громадяни Німеччини, але є нюанси:

• Подати заяву можна, якщо хоча б один із подружжя зареєстрований у Німеччині.
• Всі документи (свідоцтва про шлюб, народження дітей та ін.) потрібно перекласти на німецьку мову та засвідчити.
• Питання майна, аліментів та пенсійних прав регулюються німецьким законодавством, але враховуються міжнародні угоди, якщо є доходи або майно за кордоном.

Де краще розлучатися іммігрантам

Якщо один із подружжя живе за кордоном, іноді розлучення зручніше оформити там. Але тоді в Німеччині доведеться офіційно визнати це розлучення, щоб воно мало юридичну силу.

І важливо пам’ятати: як швидко оформити розлучення і скільки це коштує, залежить від того, де воно проходить, але без визнання в Німеччині багато прав та документів не будуть дійсними.

Легалізація іноземного розлучення в Німеччині

Розлучення, отримане за кордоном, не діє автоматично в Німеччині. Щоб німецькі органи визнали його, потрібно пройти легалізацію.

Як визнати іноземне розлучення:

1. Подати до суду за місцем проживання в Німеччичині рішення іноземного суду.
2. Надати переклад документа на німецьку мову та апостиль (або легалізацію).
3. Суд перевіряє, чи не порушено права дітей та обов’язкові виплати.

Визначення опіки над дітьми (Sorgerecht)

Коли батьки вирішують розійтися, головне питання – хто і як буде дбати про дітей. У Німеччині суд завжди виходить з одного принципу: що краще для дитини. Не для матері, не для батька – саме для дитини.

Якщо батьки можуть спокійно домовитися між собою, суд лише затверджує їхню угоду, і процес проходить швидко та без конфлікту. Але якщо суперечки уникнути не вдалося, починається розгляд: суддя вислуховує обидві сторони, іноді підключається Jugendamt (служба у справах молоді), а старших дітей можуть навіть запитати про їхню думку.

Спільні батьківські права (Gemeinsames Sorgerecht)

У Німеччині за замовчуванням діє спільна опіка. Це означає, що навіть після розлучення обидва батьки залишаються відповідальними за дитину: вирішують, де вона буде вчитися, які медичні рішення приймати, та інші важливі питання.

На практиці дитина частіше живе з одним із батьків – зазвичай з тим, у кого більше часу та можливостей дбати про неї щодня. Другий батько зберігає право на спілкування, участь у житті дитини та зобов’язаний сплачувати аліменти.

Якщо між батьками занадто сильний конфлікт, суд може тимчасово передати опіку одному з них. Але такі рішення – рідкість і приймаються тільки тоді, коли спільна опіка реально заважає добробуту дитини.

Право визначати місце проживання дитини (Aufenthaltsbestimmungsrecht)

Після розлучення не завжди просто вирішити, де житиме дитина – з мамою, з татом чи по черзі в обох. Це право називається Aufenthaltsbestimmungsrecht – буквально, «право визначати місце проживання».

Якщо батьки живуть у різних містах чи країнах, це питання стає особливо важливим. В ідеалі – домовлятися. Суд втручається тільки тоді, коли компромісу немає. Тоді він оцінює, де дитині буде стабільніше, де є школа, друзі, підтримка та можливість нормально спілкуватися з другим батьком.

Важливо: якщо один із батьків хоче переїхати з дитиною за кордон, без згоди другого – не можна. Навіть якщо у нього основна опіка. Таке рішення може ухвалити тільки суд.

Право на спілкування з дитиною (Umgangsrecht)

Навіть якщо дитина живе тільки з одним із батьків, другий не втрачає права бути частиною її життя. Це і є Umgangsrecht – право на контакт.

Формат спілкування може бути різним:

• вихідні,
• канікули,
• спільні поїздки
• просто регулярні зустрічі.

Якщо стосунки напружені, Jugendamt допомагає скласти графік або виступає посередником, щоб уникнути конфліктів.

Ніхто не має права повністю заборонити батькові бачити свою дитину, крім випадків, коли контакт може реально нашкодити дитині (наприклад, при насильстві або залежності).

В іншому – німецьке право стоїть на боці обох батьків та дитини, якій важливо знати, що мама й тато поруч, навіть якщо вони більше не разом.

Моделі опіки

Коли батьки розлучаються або розходяться, питання опіки над дітьми – чи не найважливіші. У Німеччині є кілька моделей, і вибрати правильну – означає створити стабільність для дитини.

Батьківська угода

Найспокійніший варіант – коли батьки заздалегідь домовляються між собою. Вони пишуть документ, де фіксують:

• хто, де і як буде жити з дитиною,
• як приймати рішення (освіта, здоров’я, релігія),
• графік зустрічей того, хто не живе з дитиною,
• порядок спілкування у свята та на канікулах.

Таку угоду передають до суду для затвердження – і зазвичай процедура йде швидше та дешевше, оскільки вже немає гострих суперечок.

Наприклад: мама й тато вирішують, що дитина залишається з мамою, але тато спілкується два вечори на тиждень та у вихідні, плюс бере участь у виборі школи та лікарів. Суд, побачивши, що батьки домовилися і що це безпечно для дитини, просто приймає угоду як рішення.

Такі угоди все частіше рекомендуються як альтернатива важким судовим баталіям.

Юридичні аспекти розлучення для іноземців у Німеччині

Коли ви – іноземний чоловік/дружина і живете в Німеччині, розлучення “під одним дахом” з німцями за документами – це реально, але з нюансами. Ось що варто знати, щоб не потрапити в пастку:

Необхідні документи для розлучення в Німеччичині

Коли наважуєшся на розлучення в Німеччині, паперової тяганини уникнути не вийде. Але якщо знати, які документи потрібні і навіщо, все можна організувати спокійно і без паніки.

Основні документи

• Перше, що запитають у суді – це свідоцтво про шлюб (Heiratsurkunde). Якщо документ іноземний, знадобиться офіційний переклад присяжного перекладача. Часто вимагають і апостиль, що підтверджує автентичність документа.
• Далі – свідоцтва про народження дітей, якщо вони є. Суду важливо розуміти сімейний склад: хто з ким живе, чи є неповнолітні, кому потрібна опіка чи аліменти.
• Також знадобиться документ про реєстрацію місця проживання (Meldebescheinigung) – він підтверджує, де фактично проживає подружжя на момент подання заяви і з якого моменту ви живете окремо (це важливо для “року окремого проживання”).

Документи для адвоката та суду

У Німеччині без адвоката не обійтися – подати заяву про розлучення самостійно не можна.

Юристу знадобляться:

• Копії паспортів або карт побиту обох з подружжя;
• Відомості про доходи та витрати (для розрахунку судових витрат та можливої державної допомоги Verfahrenskostenhilfe);
• Дані про пенсійні накопичення – німецький суд автоматично робить перерахунок майбутньої пенсії (Versorgungsausgleich).

Адвокат зазвичай сам допомагає оформити потрібні форми та надсилає заяву до суду (Familiengericht), але чим більше у вас буде готових документів, тим швидше все піде.

Іноземні документи

Якщо один або обидва з подружжя – іноземці, то будь-які документи з іншої країни мають бути перекладені та легалізовані.

Наприклад, свідоцтва про шлюб з України, Польщі чи Казахстану приймаються тільки з апостилем або через консульське підтвердження.

Переклади мають виконувати присяжні перекладачі в Німеччині (beeidigter Übersetzer). Інакше суд просто не прийме їх до справи.

Деякі суди приймають цифрові копії, якщо вони засвідчені адвокатом, але краще все ж мати паперові оригінали. Якщо документи подаються з-за кордону, пересилання може зайняти до місяця – цей момент варто враховувати заздалегідь.

Визнання іноземного розлучення в Німеччині

Якщо ви розлучилися за кордоном – наприклад, у Польщі, Україні чи іншій країні, – це ще не означає, що Німеччина автоматично визнає ваше розлучення. Для німецьких органів ви офіційно вважаєтеся одруженими, поки рішення іноземного суду не буде підтверджено тут.

Коли потрібне визнання?

Якщо хоча б один із подружжя – громадянин Німеччини або розлучення оформлене не в країні ЄС, рішення потрібно офіційно визнати через місцевий орган юстиції – Landesjustizverwaltung https://zentrale-stelle-ludwigsburg.justiz-bw.de/pb/,Lde/Startseite.

Без цього не можна:

• укласти новий шлюб у Німеччичині;
• змінити прізвище в документах;
• врегулювати питання з податковою, пенсійним фондом чи міграційною службою.

Процедура визнання не швидка – зазвичай займає від 2 до 6 місяців, залежно від землі.

Подаються документи:

• заява (Antrag auf Anerkennung einer ausländischen Ehescheidung);
• рішення суду про розлучення з апостилем та перекладом;
• свідоцтво про шлюб;
• копії паспортів обох з подружжя.

Деякі землі вже приймають електронні заяви через портал justiz.de, що значно спрощує процес.

Форми, які можна завантажити для розлучення в Німеччині

Право на перебування (Bleiberecht) після розлучення

Якщо ви прожили в шлюбі з громадянином Німеччини не менше трьох років і у вас був спільний дім у країні, то право на перебування можна зберегти (ст. §31 Aufenthaltsgesetz).

У таких випадках Відомство у справах іноземців (Ausländerbehörde) зазвичай продовжує посвідку на проживання – вже як самостійний статус, що не залежить від колишнього партнера.

Якщо ж шлюб тривав менше трьох років, є винятки:

• ви виховуєте спільну дитину, яка живе в Німеччині;
• розлучення сталося через домашнє насильство – тоді можна клопотати про збереження права на перебування з гуманітарних причин (§25 Abs. 4 Aufenthaltsgesetz);
• у вас вже є робота або достатній дохід для самостійного проживання.

Приклад з практики: Марина з України розлучилася з німецьким чоловіком через рік після шлюбу. Її посвідка на проживання була видана «на підставі сім’ї». Після розлучення вона надала до Ausländerbehörde контракт з роботодавцем та довідку про доходи. В результаті отримала новий Aufenthaltstitel як працівник – без необхідності залишати країну.

Психологічні ресурси та групи підтримки

Familienberatungsstelle (Сімейна консультація) – одне з таких місць. Тут працюють психологи та соціальні працівники, які допомагають парам та окремим батькам пережити розлучення, розібратися з почуттями, налагодити спілкування з дітьми та колишнім партнером.

Консультації зазвичай безкоштовні або коштують символічну суму (близько 10-20 євро). Записатися можна анонімно, а спілкування ведеться німецькою, але в багатьох містах є фахівці, які володіють англійською, польською, російською або українською мовами.

Знайти найближчу консультацію можна через сайт DAJEB.de

Якщо відчуваєте, що ситуація тисне або стало важко справлятися емоційно – не відкладайте проблему на потім.

У Німеччині є гарячі лінії, де можна поговорити конфіденційно та без осуду:

• Telefonseelsorge – цілодобово, безкоштовно: 0800 111 0 111 або 0800 111 0 222;
• Hilfetelefon “Gewalt gegen Frauen” – 08000 116 016 (доступний переклад на 18 мов, включно з російською та польською);
• Nummer gegen Kummer – підтримка для батьків та дітей: 0800 111 0 550.

Такі ресурси часто стають опорою, особливо якщо поруч немає близьких людей. Розлучення – не кінець, а перехід. Головне – не залишатися наодинці з цим.

Ключова умова для початку розлучення: Рік окремого проживання (Trennungsjahr)

Що таке “окреме проживання” (Trennung von Tisch und Bett) на практиці?

У Німеччині розлучення офіційно можливе тільки після того, як подружжя прожило окремо не менше року – це так званий Trennungsjahr. Але під “окремим проживанням” не завжди мається на увазі переїзд одного з партнерів. Іноді люди продовжують жити в одній квартирі – через дітей, фінанси або просто тому що немає іншого варіанту. Головне – щоб було очевидно, що це не спільне життя в шлюбі, а саме окреме існування під одним дахом.

На практиці це означає:

• у кожного своя спальня (навіть якщо в одній квартирі);
• немає спільних покупок, спільного бюджету, сімейних вечерь;
• побутові справи та витрати ведуться окремо;
• у листуванні, документах і навіть у розмові з сусідами важливо не створювати враження, ніби ви все ще пара.

Юридично все це має значення.

Якщо один із подружжя подасть на розлучення, суд може попросити докази того, що “окреме проживання” дійсно почалося рік тому. Це можуть бути, наприклад, рахунки за оренду окремого житла, повідомлення з банку, листи або навіть показання свідків.

Формально Trennungsjahr починається з моменту, коли один з партнерів повідомив іншому про рішення розійтися. Щоб потім не було суперечок, юристи радять письмово зафіксувати цю дату – наприклад, простою заявою: «З цього дня ми живемо окремо» (можна надіслати по e-mail або поштою).

Такий “рік на паузі” задуманий як можливість обдумати рішення. Деякі пари дійсно за цей час миряться, але якщо почуття не повертаються – після закінчення Trennungsjahr можна офіційно подати заяву про розлучення.

Як правильно задокументувати дату початку окремого проживання

У Німеччині суд не повірить на слово, що ви “вже рік як живете окремо” – цю дату потрібно підтвердити хоча б побічно. Тому краще подбати про це одразу, як тільки ви вирішили розійтися.

Найнадійніший спосіб – зафіксувати дату письмово. Наприклад, можна написати коротку заяву у вільній формі:

«З [дата] ми з [ім’я партнера] живемо окремо, не ведемо спільне господарство і не плануємо продовжувати спільне життя».

Підписи обох з подружжя роблять документ особливо переконливим. Якщо домовитися мирно не виходить – можна просто надіслати листа (або e-mail) партнеру, щоб залишилася позначка з датою відправлення.

Крім того, підтвердити факт окремого проживання можуть:

• новий договір оренди, якщо хтось переїхав;
• окремі банківські рахунки та комунальні платежі;
• свідчення сусідів або друзів, якщо ви живете в одній квартирі, але окремо.

Юристи часто радять не покладатися тільки на усні домовленості – через рік ніхто точно не згадає, “з якого саме дня все почалося”. А без цієї дати суд може засумніватися, що Trennungsjahr дійсно пройшов.

Простий аркуш паперу з підписами або роздрукований e-mail здатний заощадити місяці очікування та нервів, коли дійде до розлучення.

Прискорене розлучення в особливих випадках (Härtefallscheidung)

У Німеччині стандартна процедура розлучення вимагає року окремого проживання – цей час потрібен, щоб подружжя могло остаточно вирішити, чи дійсно хочуть розірвати шлюб. Але бувають ситуації, коли чекати неможливо. Тоді застосовується так званий Härtefallscheidung – розлучення у виняткових (важких) випадках.

Коли можливе прискорене розлучення

Німецьке сімейне право (§1565 Abs. 2 BGB) допускає розлучення без очікування року, якщо продовження шлюбу вважається нестерпним для одного з подружжя.

Йдеться не про побутові сварки, а про серйозні підстави – наприклад:

• домашнє насильство (фізичне або психологічне);
• хронічний алкоголізм або наркозалежність партнера;
• систематичне приниження, погрози, образи;
• зрада, якщо вона супроводжувалася відкритою зневагою до сім’ї;
• випадки, коли спільне проживання ставить під загрозу психічне або фізичне здоров’я.

Приклад з практики: жінка з Мюнхена подала на Härtefallscheidung, представивши докази систематичних побоїв та поліцейські протоколи. Суд визнав, що вимагати від неї ще одного року очікування було б «неприйнятним з точки зору людської гідності».

Як довести «винятковий випадок»

Без доказів прискорене розлучення неможливе. Суд не приймає заяви «на емоціях» – потрібні конкретні підтвердження:

• довідки від лікаря або психолога,
• звіти з Jugendamt (якщо страждають діти),
• показання свідків,
• поліцейські протоколи,
• судові заборони на наближення (Näheverbot).

Чим більш документально підтверджені факти, тим вищий шанс, що суд визнає випадок Härtefall і не вимагатиме чекати рік.

Навіть при прискореному розлученні процедура все одно проходить через суд і займає кілька місяців – залежить від завантаженості сімейного суду (Familiengericht). Однак час очікування скорочується значно, особливо якщо обидві сторони згодні на розірвання шлюбу.

Порада: якщо ви перебуваєте в складній ситуації, варто звернутися до адвоката з сімейних справ (Fachanwalt für Familienrecht) та до місцевої консультації для жінок (Frauenberatungsstelle) або Jugendamt – вони можуть допомогти з документами та юридичним супроводом.